Обговорення педагогічної ситуації.

— У мене зовсім незвичайна дитина. Повірте, я не перебільшую. Йо­му зараз шість років, а він уміє швидко читати, швидко лічити у межах тисячі, знає майже всі держави світу, швидко, без запинки може назва­ти видатних державних діячів у країні та за кордоном. Прочитає вірша і зразу ж його запам'ятає. Мене це дуже турбує.

— Що ж саме? Великі здібності?

— Ні, що ви! Я вважаю, що йому нічого робити у першому класі. Чи не можна дитину відразу ж дати до другого класу? Адже він буде нудьгувати в першому класі, обганяти ровесників. Для чого ж втрачати рік?...

1. Як ви вважаєте, чи буде перший рік навчання в школі для такої дитини втраченим?

2. Що, крім знань, набуває дитина в школі?

3. Чи можуть слова матері бути свідченням великих здібностей дитини?

4. За якими ознаками можна судити про наявність в учня здібностей?

5. Як, пов'язані між собою наполеглива праця і розвиток здібнос­тей? Наведіть приклади.

6. Проаналізуйте поведінку, звички, інтереси вашої дитини. Якої ви думки про її здібності?

Виступ класовода.

Під здібностями психологи розуміють такі індивідуальні особли­вості людини, які не зводяться до наявних знань, умінь і навичок, але сприяють легкості і швидкості їх здобуття. В основі розвитку здібнос­тей лежать деякі вроджені особливості, які називають задатками.

Учені стверджують, що кожна людина має певні здібності. Важли­во вчасно помітити їх прояви і створити належні умови для розвитку.

Здібності розвиваються у процесі діяльності. Однак, якою б здіб­ною людина не була, вона навряд чи зможе досягти великих успіхів у праці, якщо не привчена працювати наполегливо і добросовісно.

Характерна риса молодших школярів — широта і несталість ін­тересів. Тому завдання дорослих полягає в тому, щоб не ставити перед собою мету виховати вундеркінда, а дбати про загальний розвиток ди­тини, пробуджувати інтерес до різних видів діяльності та залучати ма­люка до участі в них.